Кодеиновый сироп Lean Purple Drank продажа наркотиков hydra зеркало Макушино

Братва, вот и решила я рассказать вам свою историю про то, как я купила закладки, выпилила урну голосования и отрубилась на выборах президента. Ну, че, готовы рваться вперед? Тогда садись поудобнее и держи ширяльщик, потому что сегодня я расскажу тебе, как можно нанюхаться прямо на приход и вдавить всему этому государственному дерьму.

Однажды я, покуривая дутый с крэком, подошла к толкачу, чтобы купить свою порцию кодеина. Решила я, что этот день будет особенным, ведь на нас с братвой ждали выборы президента. Зная, какой говнарь у власти, я решила, что пора выпилить его и его банду. Мы давно это обсуждали с друзьями, ведь такая возможность не часто бывает в нашей жизни.

Так что, взяв свои закладки и чувствуя дрожь от предстоящего действа, я отправилась на избирательный участок. Весь город мерцал огнями рекламных плакатов кандидатов, а люди суетились туда-сюда, словно пчелы. Я знала, что расслабиться на урне голосования будет не так-то просто, ведь полиция всегда настороже. Но я не собиралась сдаваться.

Подойдя к урне, я ощутила внутреннюю тревогу. Это был момент истины, когда я решила, что сделаю все, чтобы сказать «прощай» этому гнилому режиму. Я достала бутылку зеленки, которую купила у своего шишкина, и с силой залила урну. Она заполнилась до краев, словно олицетворяя нашу ярость, наше негодование.

Но это еще не все, братва. Ведь после такого дерзкого действа я поймала на приход искаженные глаза полицейского, который толкнул меня своим пинком. Он был явно не в духе, видимо, слишком много нюхнул своих запретных наркотиков. Я допустила ошибку, но меня это не остановило. Я знала, что стоит сопротивление и закричит наверху, все рухнет.

Полицейский: Ты что, сучка, совсем толкнулась?!

Я: Закрой свой череп, пацан! Это наш протест, наш голос. Мы не боимся!

Полицейский: Ты и твои друзья вскоре заплатите за это.

Я: Пусть даже, пацан. Мы готовы пойти на это ради свободы.

Так закончился наш гневный протест против всей этой системы. Мы знали, что наказание будет суровым, но мы были готовы отвечать за свои действия. Мы не позволим им запугать нас и унести все под землю. Нет! Мы готовы драться за нашу свободу и сделаем все, чтобы она наконец-то наступила. Братва, не отступайте, не сдавайтесь! Вместе мы сможем изменить этот мир!

Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?

Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.

Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.

Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.

Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?

Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?

Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:

Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!

Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.

Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.

Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!

В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.

Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!

Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.

Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.

Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!

Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!

У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.

Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.

Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.

Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.

Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!